Дорогі мої колеги – працівники школи і ветерани освітянської ниви!
Коли на змочену осінніми дощами землю починає тихо падати жовтий лист,
приходить до нас свято – День працівників освіти. Так склалось символічно, що
наше свято ми відзначаємо саме восени. Як гарна, погожа осінь обдаровує нас
своїми багатствами, так і Ви, учителі, даєте дітям неоціненні скарби людських
якостей, які є такими важливими у житті.
Учителювання – не фах, це покликання. Часом воно межує з громадянським
подвигом і доходить до самопожертви. А ще вчителювання - відповідальна й
невимовно виснажлива праця. А ще – це незрівнянна радість Майстра від плекання
Людської Душі. Цього дня кожен учитель вислуховує, який він мудрий, вправний,
красномовний, вродливий, сучасний, одним словом, неповторний. І все це –
правда.
Дорогі колеги! Сьогодні Ваше свято. Свято скромних, але достойних людей,
свято добра, мудрості та любові. Низький уклін вам за вашу натхненну і самовіддану працю. За
Вашу непохитну віру у кожного учня, у кожного з нас. За Ваше розуміння,
підтримку і за частку душі, подаровану дітям. За наше минуле, теперішнє і
майбутнє.
Учителю! Ти йдеш по цій землі
І слід стає твій крок за кроком
Яскравим вогником у сутінках пітьми,
А все життя для тебе є уроком.
Ти бачиш те, що іншим не під силу,
І відповідь даєш на всі «чому?»
Ти не даремно тут, бо серце має крила,
Воно для всіх – віддать його кому?
Маленьким дітям, синьооким і чубатим,
Що ловлять погляд, кожен рух всяк час -
Це щастя вчителя – його багато,
І слід яскравий – вогник не погас.
Немає коментарів:
Дописати коментар